Небо плакало рясними зорями,
Хоч тумани плели синяву.
Синє небо ділилося долями
І ловило життя на льоту.
Смаком небо здавалось горіховим,
Шепотіли хмарки в вишині…
Громовиці були , наче фірмові,
Бо ховались в густій тишині.
А вже потім в ночі зазірчилося
І яке ж чисте небо було…
Місяченьком зірки освятилися,
Небо стихло, що тільки гуло…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743938
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 29.07.2017
автор: Віталій Назарук