Ще й рядка немає на папері,
Ще мовчать і думка, і листок,
Тільки світ розчинений, як двері,
Тільки вітер, сонце і пісок,
І ріка, в яку, казали греки,
Двічі (як в дитинство?) не ввійти,
Річка схожа з обрієм далеким,
Марить ним, як, мабуть, мариш ти,
Тож за руслом йди від сонця цвіту,
Аж до пізніх гороскопів зір
до думок у королівство літа,
де чекають ручка і папір.
