Мій світе золотий, зеленоокий,
Смарагде між низин Карпатських гір!
Тут губляться мої дитячі кроки,
Ромашкою й любистком пахне двір…
Мов береже той сокровенний спогад
Про безтурботні сонячні літа.
І куриться пилюкою дорога,
Як тютюном задимлена гортань.
А там, на тому боці, онде-онде,–
Де не ступи, не перейти убрід,–
Усмі́шка мами, ніжна, як в Джоконди,
Благословенням дихає услід.
Там тато, молодий ще, косу клепле,
Як червень серпик місячний вгорі…
Шумує молоко в дійниці тепле,
Курчаток водить квочка по дворі.
Закручує у клаптики газети
Дідусь на лавці дрібки тютюну…
Клубком згорнувшись на краю верети,
Куняє кіт у мареві півсну.
Над купою навозу в’ються мухи –
Уперті й надокучливі, ну страх!..
Корівку бабця чухає за вухом,
Галузкою відлякує комах.
Поглипує на «ласю» синьооко
І тішиться: бо хоч уже й стара,
Та молока дає іще нівроку,
Тому й дзюни́ня* сите, й дітвора.
Десь там, серед буденності й привілля,
І я собі блукаю, ще мала,
І білий світ вигойдую на віях,
І слухаю, як молиться бджола…
Бо ще не знаю, що там буде далі,
Яких утрат відміряно і див…
Дрібонькими відбитками сандалій
Лишаю у дворі свої сліди…
*Дзюни́ня – порося.
Туди де губляться дитячі наші кроки
де так ромашкою й любистком пахне двір
і скільки б часу не минуло б від тих пір
в солодких згадках ми вертаємось в ті роки
Вірш не просто хороший, а дуже хороший.Бо написаний простою, зрозумілою українською мовою.
Читаючи, перед очима, виникають яскраві картинки. І те як куриться пилюкою дорога,і як шумує молоко в дійниці тепле,і те як сокорить квочка.І все це там, серед буденності й привілля,дрібонькими відбитками сандалій
лишилось спогадом у рідному дворі. Спасибі Наталочко за приємну насолоду яку я отримав від Вашого Вірша.
Щиро Вам дякую, люба Ніно-Маріє, за такий теплий відгук! Дитинство - це найсвітліша пора для кожного з нас, спогади про яку бережемо в серці все життя.
Пане Євгене, зворушили мене таким чуттєвим ностальгійним коментарем... 
Приємно, що наші з Вами думки суголосні! Дякую сердечно за такі гарні враження! 
