Радощі - мов ті маленькі крихти -
Зе'рнятка, розкидані по полю...
Щедро їх мені вділила доля,
В ранках солов'їних й в ночах тихих...
Пам'ять, у вчорашнє, наче гостя,
Рветься на світанку погуляти -
Зерняток у кошик назбирати...
- Серденько про це у неї просить.
Просить, бо все більше в нього дощик -
Сумом проникає, хоч і травень.
Душу тільки я'трить, будить рани...
- Болю назбирався цілий кошик...
Мариво вже - радощі минулі,
Мариво, хоча і не забуте.
Вже й мені вчорашньою не бути.
Юність - наче човен затонулий.
Юність, непокірна і квітуча,
Буйна, ніби травень мальовничий,
Той, який душі моїй так личить,
В віршах заримована співучих...
...Радощі мої маленькі, вірші,
Вас і заберу з собою в завтра...
Може і копійки ви не варті,
Вас не проміняю на карати!..
Тіште мою душу, вірші, тіште...
