Тихо. Ось біжать струмки -
непрошені, злорадісні. Холодні
вісники холодної весни.
І бризки сонця ще холодні.
В гущавинах в'юнкі дрозди
всміхаються до темної безодні,
спіраллю - срібні голоси,
спадають водоспади хвойні.
І там, далеко в вишині,
задивлено у височіні неба
ліси співають молитви.
Струмки вгризаються у кригу й землю.
