Стоїть над урвищем розп’ята Україна...
В багні спинивсь її непевний крок…
«Вважаєте, ця влада незборима? –
Звертаюсь до пригнічених зірок, –
Невже так і застигнем на півкроці,
І знову ми не дійдем до мети?
Невже і в цьому, вже новому році,
Не зможемо брехню перемогти?
Адже могилами засіяна землиця,
Від Дону і до Сяну – у хрестах…
Як можна німо на цей біль дивиться,
Тамуючи свій полиновий страх,
Тоді як порізно й надійно розпинають
Отих, орду в кросівках* хто спиняв?
Як вирок слухати, котрий лунає
Із вуст, кому «родная мать» війна?
А судді ж хто? Питання риторичне.
За кожним майже сіро-бурий шлейф…
Збагачують свої кишені, звісно.
То може, вже нарешті їх пошлем?!»
27.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
Актуальний вірш.
"А судді ж хто? Питання риторичне.
За кожним майже сіро-бурий шлейф…"
Однак, не хотілося б, щоб всіх ми одинаково засуджували. Повірте, і серед них є хороші люди, хоч і не так багато як хотілося б. У кожній професії є люди, які роблять свою роботу від душі і є ті, які виконують її тільки для власної наживи.
"пошле варварів" - на фоні досить виразно патетичного тону виглядає як недоречне тут пониження інтонації. Наївно також "невже ця влада буде незборима" - цій владі не протягнути і три роки, це ж не якась могутня тиранія - там це було б правильно. І "тапочки" - теж надекватне тут пониження стилю. Комедія і драма тут не поєднались, хоч і таке буває ,і нерідко.
Ну от таке. Ви - обдарована людина - це однозначно, але є похибки.
