Аритмія моїх почуттів...
Мефістофель чи янгол небесний
Хто сьогодні у мені воскресне
Від агонії зимних вітрів?
Назбираю золи з підвіконь,
Що розсипали зорі згорілі.
Проживатиму дні чорно - білі,
Захлинаючись в вирі безсонь.
Проводжатиму потяги в ніч
І чекатиму їх на пероні...
То мої почуття безборонні
Повертаються долі настріч.
Знову ранок розпустить канву,
Запорошить мою безнадію.
Бути янголом я не зумію...
А людиною - просто живу.
Іринко, подібні сумніви мучать і мене, не знаю вранці, що новий день для мене принесе... Душа постійно у тривозі, чутки, новини - все до купи... Ніколи наперед не знаю - чи буде зустріч, чи розлука...
Перехвалите, ой перехвалите мене! ДУЖЕ! ДУЖЕ вдячна Вам за таку високу оцінку! Пане Михайле, це Ви мене надихнули своїм віршем " Не пишеться?". Я все думала, про що ж таке цікавеньке написати, а тоді, прочитавши Ваше творіння, вирішила писати те, про що думаю, що на даний час в душі. Дякую Вам!