Хай квітень нас розсудить і мине.
Впаде на землю квітом абрикоси.
За все, що не збулось, пробач мене
і за холодні, світанкові роси.
Переродись у дрібочку тепла,
почуй, як вітер небозвід колише,
коли сльоза по шибі потекла,
хай не карає спогадами більше.
Все буде так і ти душі не край,
ніхто не в силі Мойри підкупити.
Найдеться той, хто піднесе розмай,
сміливо пий, бо ми з тобою квити.
04.04.25р.