ПРОСТІ ІСТИНИ
Життя просте, як подих вітру в полі,
Та ми шукаєм терни в цьому житті.
Ми самі ставим пастки власній долі,
Хоч шлях відкритий у чистій висоті.
Боїмся тиші та тягнемось до зла,
Хутко сплели кайдани на всі тіла.
Забули радість світлих та файних днів,
Не кажем вже звичайних та простих слів.
Цей день ховає всі правила ясні,
Вони відкрито десь є та без прикрас.
Здобувши славу, ми у черговий раз
Забули про щасливі та мирні дні.
Життя не просить зайвих для нас років,
Не мусить дати вдосталь кожному днів.
Ми всі з'єднали той лабіринт зі скла,
Блукали всюди у пошуках тепла.
Та варто нам прожити на висоті,
Як світ безмежний стане вітром в полі.
Життєві догми - вони такі прості,
Без зайвих спорів для своєї долі.
Мирослав Манюк
02.04.2025