До Великодня тижні два,
На дворі сонце й дитячий сміх.
Про мир розмова все трива,
А сміх раптово назавжди стих.
Назавжди дітей забрала війна,
Ні в чому невинних дітей отих.
Посивіла мати така молода,
І батьків в повітрі лунає крик.
Вони назавжди лишились дітьми,
А світ і далі говорить про мир,
Поки світ говорить - війна триває,
Й дитячі життя відлітають у вир.
05.04.25
