Твоє небо лежить на долоні,
Як листи, що дарують на згадку.
В цьому небі ніхто не потоне
Бо у нім не буває порядку.
Навіть колір у нього не синій.
А злотавий, як сяєво скарбу.
І не знати б чарівності ліній
Та залишилось трохи фарби.
Не лишати ж її рутині.
В руки пензель і час до справи.
І дитинство, де завжди винні.
І погорда, що личить правим.
Ну, а далі як? Як без неба
Тим, хто більше туди не злітає?
Я не згадую цю потребу,
Поки зорями небо латаю.
Ну, а ті, хто втомився бути.
Хто пішов назавжди із кола.
Буде слухати. Буде чути
Пісню неба, що йде спроквола.
Кожен день нам життя карбує,
Як дещицю чужого скарбу.
Хочеш неба? Я намалюю.
Залишилося трохи фарби
