Ти зізналась мені, кохана,
Що тепер не єдиний в тебе я,
І у серці уже знедавна,
Зовсім інша живе історія.
Став я в мріях твоїх чужим,
І розтаяв кохання дим,
Був солодким та став гірким,
Вже не до смаку.
Ну чому, зовсім інша стала,
Ну чому, не впізнав тебе,
Ну чому, перша не сказала,
Хто не любить – кохання не знайде.
Де поділись щасливі миті,
Ніби холодом все огорнуто,
Щирий сміх і смачні обіди,
Ми ніколи вже не відновимо.
Став я в мріях твоїх чужим,
І розтаяв кохання дим,
Був солодким та став гірким,
Вже не до смаку.
Ну чому, зовсім інша стала,
Ну чому, не впізнав тебе,
Ну чому, ти, перша не сказала,
Хто не любить – кохання не знайде.
Коли вечір надворі,
Моя пам’ять повільно зникає,
В серці біль відкриває
Порожнечу, що більша за море,
Що більша за море!
Ну чому, перша не сказала,
Хто не любить – кохання не знайде.
Де поділись щасливі миті,
Ніби холодом все огорнуто,
Щирий сміх і смачні обіди,
Ми ніколи вже не відновимо.
Став я в мріях твоїх чужим,
І розтаяв кохання дим,
Був солодким та став гірким,
Вже не до смаку.
(Ну чому, перша не сказала,
Хто не любить – кохання не знайде.)
