Іде по вулиці дівчина,
В очах весна, така грайлива.
Вона пливе в своїх думках,
Лише про нього в її снах.
Вона мрійлива, щира, мила,
Веснянки щічки прикрасили.
А коси хвиля золотить,
Серденько в грудях аж тремтить.
Він скромний, стриманий, зухвалий,
Його слова завжди лукаві.
Очей безодня, океан,
Він погляд має мов султан.
Вона сміється без упину,
В душі вогонь, весна єдина.
А він лиш мовчки погляд зводить,
Та в серці полум'я холодить.
Здається крок і він признає,
Що теж від погляду палає.
Та час минає, він мовчить,
А серце кригою тремтить...
Він дивиться, та крок не робить,
Її душа кричить: «Хоч спробуй!»
Вона чекає, він мовчить,
А вітер мрії десь летить...
Та швидко день новий настане,
І він їй тихо прошепоче:
«Я марив лиш тобой, кохана,
Тебе шукав, твої лиш очі...