За мотивами казки Ганса Християна Андерсена
Пелюсткою вкрившись, так солодко спиться
Дюймовочці нашій приємне щось сниться.
Вчорашня дитина, в душі все ще гра,
Аж раптом хтось вирішив: заміж пора!
Забрали з домівки в болото припхали,
Оце твоє щастя - на жабу вказали.
Поглянь які очі, пускає як бульки,
Ще й голос приємний і лапки - кривульки!
З дівчиною сталась істерика тиха,
Не знає як спекатись страшного лиха.
Та добре знайшлися хороші істоти,
Що жабам були насолити не проти.
Втекла і здається страшне все минулось,
Аж ні, інше "щастя" взяло підвернулось.
Він був джентельменом і корчивши зірку,
Повів бідолаху на світську вечірку.
Та шок викликала вона у оточення,
Бо в неї є талія - це ж просто збочення!
На щастя для неї він сам відчепився,
В минулому цей епізод залишився.
Все літо жила і горя не знала,
Аж раптом вже осінь холодна настала.
Їй миша зустрілась дала півзерняти:
За їжу у мене, гайда працювати!
Ось знову спіткала година лиха,
Знайшли для Дюймовочки й тут жениха.
І шуба розкішна, і гарний живіт,
Ще й був олігархом сліпезний цей кріт.
Узявши до лап стару рахівницю:
Що в день півзерна!? Готуйте дівицю!
Змирилась і згодна життя так прожити,
Сльозою умившись пішла посаг шити...
Життя б тут напевно поставило крапку,
Існуй та тримай сліпого за лапку.
І сонця зречися, і мрій про кохання,
Але ж у нас казка і от щебетання
Почувши, тікає вона із птахами.
Здивований кріт, грозить кулаками.
За щирість дарує життя нагороду,
Принц ельфів і серце мав добре, і вроду.
З ним поруч щаслива, навчилась літати!
Не бійтесь дівчата кохання чекати...
Бо шлюб з розрахунку, чи з відчаю навіть
Не злочином є, та в ньому іржавіть
Приречене серце й душа мов каліка,
Коли не кохаєш свого чоловіка.