А ти далеко... Чуєш, так далеко...
За горизонтом, схований туманом,
А ти далеко. Далеко. Далеко.
І дощ самотніх душ несе в оману.
(Знов люди грають в відстань, грають ролі,
Ми два актори незігріті та сумні.
Ще поки не зійшлись дороги долі,
Ще трохи залишаєм в стороні.
Двом сторонам медалі не дано зустрітись,
Магнітом поки не притягне– рідних душ.
Не забувай мені хоч рідко-рідко снитись,
Не забувай кохання– тЕреновий кущ.)
А ти далеко... Чуєш, так далеко...
За горизонтом, схований туманом,
А ти далеко. Далеко. Далеко.
І дощ самотніх душ несе в оману.