Тупцюємо. В чеканні жив
Усі роки – набридло:
За течією не поплив,
А мрій згубилось світло.
Що далі? В тихе забуття –
Такий сценарій, брате.
Навіщо ж віддають життя
В гібрид-війні солдати?
Себе питаю: багачам
Невже достатків мало?
У душу лізе цей дурман,
Роїть думки зухвало.
На жаль, ще не прийшов кінець
Подвійним вихилясам,
Та вибухне колись терпець,
Бо ми НАРОД – не маса!
