Дерево у вазоні
Як живу у весняному сезоні,
сяє сонечко надією в вікно,
посаджу деревце своє в вазоні,
хай живе, мов душа моя й тепло.
Оживе воно моїми почуттями
та коріннями зачепить глибину,
отже ще когось кохаю до нестями
і взаємністю чекаю дивину.
Заростають крони вже зеленим листям,
потягнулись вище й вище, мов гора,
якщо квіти зацвіли жаданим щастям,
- пересаджувати дерево пора.
Посадити у садочку біля хати,
щоб у ньому заплітались дві душі,
їх коханий і кохана буде звати,
мов життєво вони більше не чужі.
Нашим деревом ми будемо радіти,
душа в душу проживати день і ніч,
нагородою кохання будуть діти,
що позбавлять нас від суму й протиріч.
Не лишайте своє дерево в вазоні,
бо кущем воно зостане назавжди
зеленіти при весняному сезоні,
помирати у нічнії холоди.
Віктор Цвіт 06.08.16
