Бетонні вертикалі тримають небеса.
Ніхто не помирає, ніхто не воскреса.
Ніхто не відчиняє - давно не чутно стук.
Ніхто не відпускає - не вистачає рук
тримати, зігрівати давно немає чим.
Лишилось доживати без видимих причин.
Лишилося вдихати кадіння пилу й смогу.
Нам нічого втрачати - у нас не було бога.
Нам нікуди ходити, ніхто нас не почує.
Нам нікуди втікати. Спогаданому всує ми винні забагато...
Нас нікому прощати, та все ще може статись.
Чи вимолити вдасться хоча б одну причину
щоранку прокидатись?
27.01.2016 р.
