Реверс
Як промінь сонця небо чарував,
світанням світ незвичний відкривав,
де щастя вже приходить не до тих,
кохання давши тим, хто не кохав.
У цьому світі здавна вже живу,
самотнім кораблем пливу-пливу,
на щастя заслуговував не раз,
та досі, ніби в мріях на плаву.
Чом любите ви тих, хто не любив,
хто ваше серце зрадами розбив?
Чом потім проклинаєте ввесь час,
вважаючи, що вже не люблять вас?
Любов між вами пристрастю живе,
минути їй лише і все не те:
зникає вся симпатія від сліз,
а почуття, мов дихання просте.
Мов жаль прийде із заздрістю в цей час,
коли дивлюся з любістю на вас.
Чом доля нас тісніше не звела?
Любов була б приємністю для нас!
Але життя неправдою пливе,
коханий у самотності живе,
пізнавши невзаємністю любов,
як явище болюче й не нове.
Віктор Цвіт 06.08.16