|
Силует
Так важко втримати
щастя під сонцем,
як тяжко стримати
ніч або день.
Незвично дихати
радісно серцем,
коли на душі
усе сковує тінь.
Так вірити хочу,
що все як раніше,
але після ночі
все іншим живе.
Кидається в очі
нерадість сильніше,
що вже не встигаю
зустріти нове.
Так хочу дружити,
так хочу любити
взаємно до сліз.
Так хочу зрадіти,
так хочу ясніти
і бачити скрізь.
Силует, силует,
силует яскравої душі,
силует, силует,
ніби всі довкола не чужі,
силует, силует,
темряву вражає як ножі,
силует, силует,
думоньки цілющі, як дощі.
Поринувши серцем,
до денного світла,
покинувши свій
холодок самоти.
Як добре під сонцем,
аж подумки тепло,
це визнаю з мрій,
ніби світ доброти.
Вже не повернуся
і не озирнуся,
в минуле своє.
А вже поріднюся,
бо я не боюся,
того, що моє.
Силует, силует,
від того життя, яке прожив,
силует, силует,
того почуття, яким тужив,
силует, силует,
від усіх людей, яких любив,
силует, силует,
від якого радістю ожив.
Віктор Цвіт 18.07.16
ID:
681018
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 31.07.2016 12:34:06
© дата внесення змiн: 31.07.2016 12:34:06
автор: Віктор Цвіт
Вкажіть причину вашої скарги
|