Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: dovgiy: С Тобой наедине. - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова), 04.08.2016 - 22:23
я Вам так вдячна, Петре...Є запитання вічне й достеменне, Немов відкрите у життя віконце: Чи ще посвітить сонечко для мене, Чи зможу я – для когось стати сонцем? Слова свої, мов бісер у намисті, Нанизую на сонячні тенета, І з них думки свої складаю чисті , А це – хороша у житті прикмета! У нас з тобою справ – край непочатий, І стільки ще багато нам зробити! Мій друже, сонячних людей багато, І нам ще довго – в світі цьому жити! dovgiy відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мабуть, Поет,- це промінь у віконце!(У більшості своїй, Хоч є й інакші.) Я вже комусь не стану рідним Сонцем, А для загалу - "мы ещё попашем!" Допоки ще душа не вмерла в тілі, Допоки в грудях живе серце б'ється, Я буду намагатись йти до цілі, Хоч і непросто це мені дається! Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова), 28.07.2016 - 18:10
... я в свiт прийшла цей щоб нести в нiм свiтло...Хтось з сонця нитку висмикне i вже Засяє ця Земля для всiх привiтно, Тут кожне тополятко-не чуже! Мелодii чуднi тут зачарують, А в травах заблукаеш ти-без меж! I Люди Сонячнi тепло дарують Душi своеi...ми з тобою-теж! Спинилась...озирнулась...i за обрiй Мiй день менi долонi простяга... Тут- Мiй Народ,мiй вiльний,мiй хоробрий... Позаду нього-пiдла жiнка ця, Вiйна.. Вона все суне й суне, невблаганно, Безмежно, беспардонно,без жалю! Мiй Господи,спини цi чорнi хмари I захисти людей, яких я так люблю! dovgiy відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я дякую Богу за Ваше життя,За те, що прийшли Ви, щоб серцем світити. За те, що у ньому цвіте почуття, Що нам помагає боротись і жити. Від Вас долинають вірші та пісні, Що птахами світла зринають над краєм. Вони задушевні, вони чарівні В них щира душа розвернулась розмаєм. В них серце болить за страхіття війни, Що суне і суне на нас невблаганно... Тривога жіноча набатом дзвенить За долю народу, таку безталанну. Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова), 28.07.2016 - 13:33
щоку я теж свою не підставляю...Та й не свята, звичайно, не свята.. Але, коли я Вас читаю, Чомусь мені здається,щиро так.. Так хочеться ізнов палати світлом, Даруючи його, і теплий дощ... В нічному оксамиті - зорецвіти... І,на межі життя і стоптаних підошв, Зануритись у різнотрав"я літнє... Вдихнуть повітря вільної душі... І всьому світу дарувати квіти, Не заступаючи відомої межі... dovgiy відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ох, ця межа! Відома ця межа!А ще душа до пісні не чужа, А ще у ній буяє різнобарвя, А ноги просяться у літнє різнотрвя, Де у росі яскріють самоцвіти Немовби зорі перейшли у квіти. Отож якщо у серці яснота, Тоді і Ви - пташиночка свята! Калинонька, 28.07.2016 - 13:25
Молю я милости для близких и друзей,Чтоб дни для них весною улыбались. Дуже щиро ! Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова), 27.07.2016 - 19:26
Ви свята людина......і чудова у Вас велика Душа...
dovgiy відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мою душу оценит Господь...Пусть кажусь я теперь золотым, Перед Ним - моя суть наиспод. Потому не считайте святым. Я как все: утопая в грехах, Любя грешниц, как сказано, - в дым, Славлю Жизнь и в кустах, и в стихах! Благодарю Вас! Ганна Верес (Демиденко), 27.07.2016 - 16:46
Петре, Ви великий гуманіст: Молю я милости для близких и друзей,Чтоб дни для них весною улыбались. Пошли им хлеб насущный в каждый день; Прости провинности, что сделаны невольно; Пусть их дорога, рядышком с моей, Не ранит их так жестоко и больно! Це має говорити священник. Ви святий! Обираю. dovgiy відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Не продвигайте меня во святошиИбо это чревато гордыней. Я бываю как все: нехорошим, Нерешительным, слабым, ревнивым. И щеку не спешу тем подставить, Кто нежданно влепил оплеуху... В моих силах лишь Господа славить, Просить Милость для близких по духу! Дякую Вам! |
|
|