|
Труднее коль живём мы с каждым новым годом,
Коль горькое вчера сегодня видим «мёдом»,
И, коль сегодня нам, как будто в рану соль,
Чего же ожидать от будущей «погоды»?
Как будто «мышь в душе повесилась» голодной,
Когда в ней нет совсем «пленительной свободы»,
Что может накормить едой счастливых чувств,
Что в пьесе «жизнь - игра» считается немодной.
От беды ослабев, обвинила любовь,
Что она принесла мне сердечную боль,
И в ответ, исцелив моё сердце, сказала,
Что не нужно пилить её сук под собой.
Я не могу назвать прекрасными моменты,
Услышав водопад дежурных комплиментов,
Немой восторг узреть в глазах, что так люблю,
Дороже слов земных и всех аплодисментов.
Лилий лик не одно в мире сердце пленил,
Соломон с тем цветком Суламиту сравнил,
И, узрев между тернами лилию – деву,
Для возлюбленной Песню песней сочинил.
Овладеть так спешу совершенством «люблю»,
Чтобы труд мой душевный не свёлся к нулю,
В унисон с райской жизнью счастливые песни
Я пою на земле, чтоб продолжить в раю.
Я пишу о любви не с чужих чьих-то слов,
Её чувства ловлю, словно бы эхолов,
Чтобы в них окунувшись душою и телом,
Сохранить свой восторг в виде деток - стихов.
Удивить беспределом сегодня нельзя,
Продаются по выгодным ценам друзья,
Да и грешную ложь окрестили в святые,
Хотя силой любви наш удел – удивлять.
ID:
680189
ТИП: Поезія СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний ВИД ТВОРУ: Вірш ТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 26.07.2016 11:44:43
© дата внесення змiн: 12.06.2022 21:09:17
автор: Ведомая любовью
Вкажіть причину вашої скарги
|