Цитадель
Погляд надії прямує до неї,
як і дороги всі поведуть,
серце зігріє ніжно, мов мрії,
що лозу щастя з нею плетуть.
Сонце її у проміннях осяє,
бурі і зливи її оминуть,
тільки вона ще ласкаво чекає,
радість і милість в ній зацвітуть.
В думці кожній моїй
і у слові моєму,
на планеті чужій.
Відчуваю новий
світ у світі своєму,
де я знову живий.
Як підіймуся у цитадель,
коли покину свій корабель,
серцем збагнув,
що все я знайшов,
до чого я йшов.
Власну вершину сонця шукав,
ранок для цього вперто чекав
і через незгоди, болі і втому,
повернуся додому,
у свою цитадель.
Знову знайти любов до життя,
знову відчути тепло почуття,
знову як диво, тишу знайти,
разом із сонцем донизу зійти.
Віктор Цвіт 17.07.16
