На смерть Павла Шеремета
Білі,
білі,
білі.
білі,
птахи
Високо у небо здійнялись,
Із собою правду, мов на плаху
Всю любов до скону – не до краху,
Піднесли в захмарно-білу вись…
А внизу зостались чорні круки –
Шкаріддю ж були бо зайняті:
Що їм біле?.. Їхні чорні руки
Рвали все – і терени, і бруки…
Словом, круки то були ще ті!
Ну а білим зверху було видно,
Й круків стали ті усовіщать…
Крукам же ні гич було не стидно –
Для них білі – то було лиш бидло.
В білих крукам краще б пострілять!
…Не стріляй у птаха, чорний круче,
Не ламай калину на зело…
В силі колективній і рішучій
Наша лють незламна і кипуча
Подолає й ваше, круки, зло![
20.07.2016
______
*За фільм "Дике полювання" і серію репортажів, присвячених
білоруській опозиції та зниклим опонентам білоруської влади
знаний тележурналіст і ведучий Павло Шеремет був номінантом
премії "ТЕФІ" Академії російського телебачення як кращий репортер
(1998г.) і фіналістом "ТЕФІ-2001" у номінації "Журналістське розслідування"( 1999 р.),
а в 2002 р. – лауреатом премії ОБСЄ.
Гарний вiрш, Олексо. Точно ви вiдзначили, що чорних крукiв з'являеться все бiльше й бiльше, все важче iм протистояти. До речi, кажуть, що його справжне прiзвище було не Шеремет, а Шарамет, вiн же бiлорус за походженням. Мiж iншим, назва вашого вiрша чимось перегукуеться з назвою твору бiлоруського письменника Володимира Короткевича "Дике полювання короля Стаха".
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Знаю! Назву шукати нетрудно - сам покійних її підказав.