В догоду Путіну спалити рідну хату –
Такого, мабуть, білий світ не знав,
А їх, таких, в Донбасі є багато,
Хто до землі любові не пізнав,
Що матір’ю була вже стільки років
І вірила, що у критичний час
Вони не віддадуть її й півкроку,
Й дітьми своїми стала величать.
Та гідності в таких нема й не буде –
Болючі, та правдиві ці слова –
Хто матір продає, хіба то люди?
Як тих назвать, хто матір забува?
Землі ж болить… О як вона страждає,
Як чує зойки від смертельних ран,
Або як тіло молоде стрічає!
Чи може відчувати це тиран?!
В догоду Путіну спалити власну хату –
Це не блюзнірство, навіть. Це – межа…
(Дітей таких землі не треба мати).
Це – аморально, грішно. Це вже жах!
30.06.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
