За вікном сова кричала
У нічній пітьмі,
На шматочки тишу рвали
Звуки протяжні.
Щось тривожне й таємниче
В криках тих сумних.
Може спокій птаха кличе,
Може мир для всіх?
Та холодить серце голос
Жалісний, дзвінкий.
Розриває серце навпіл
Крик цей протяжний.
Навіває в серце тугу,
Неспокій і страх,
Ось зірвалась, полетіла,
Забилась в кущах...
Що жене тебе, пташино,
У нічну пітьму?
Звідки вітер той прилинув,
І приніс журбу?...
