Я все ще намагаюся розбити
Те, що було не-мною-у-мені...
Напевно, ми з життям у чомусь квити,
Якщо воно згорає у вогні?..
Із воску виливаються фігури -
Товстезний накип злазить із душі...
Хтось замовля видовища - тортури,
Бо сам до бою стати не спішить...
Я ж на арені псевдо-колізею
Стою з мечем любові проти зла
І відчуваю, як в мені змією
Зневіра - відчай - втома проповзла...
По чім квитки до лев\'ячої пащі?
А можна у розстрочку чи кредит?
Іще одне питання можна? Нащо
Ламати руки у Каріотид?
Вони ж тримають на долонях небо...
Що буде, коли небо упаде?
Де істина в вині, там є потреба
У вожакові для сліпих людей :
Бо суне зграя просто у провалля...
Хто спинить їх? Хто далі поведе?
А темний світ кривого задзеркалля
Хапає душі де запопаде...
... А я воюю все ще із собою...
Вже час давно все це перерости...
За еру непотрібного двобою
Із болем збрудершафтились \"на ти\"...
Мені зажди казали добрі люди,
Коли пекельний біль пече у грудях,
Йди до людей, зігрійся їхнім словом,
І буде все в житті твоїм чудово!
Не завжди прислухалась до поради,
Шукала в усамітненні розраду,
Та згодом розуміла чітко й ясно,
Життя насправді нелегке, але прекрасне!
Воно таке, яким його створили,
Можливо ми не так його любили…
З ПОВЕРНЕННЯМ, ЛЮБО! ЩИРО РАДІЮ
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Життя насправді нелегке, але прекрасне!
Воно таке, яким його створили,
Можливо ми не так його любили…
ДЯКУЮ!
Знаєте, Олю, це чудово сказано, достойно цитування!
Рада Вас бачити!
-рада Вас чути і дуже... 
Дуже 
