По обіді спить город,
Коли хоп..
Обізвався Огірок:
- «Я зелений Огірок,
Я на весь город царьок!
Ти, морквина рано
вставши,
Добра мені побажавши,
Уклін низький мені шли,
Щоб бачили кавуни.
А ви кавунчики, кругленькі,
До всіх лагідні, гарненькі,
Покивайте головою,
Будьте у юрбі зі мною.»
Аж раптом прокинувсь
на горі Гарбуз,
Покрутив свій
довгий вус,
Зняв із голови
листок-картуз,
Та і каже:
- «Що таке?
Що за право, там нове?
Хто посмів мій
Сон прервати?
Хто не дав мені
поспати?
Сонце сильно
так пече,
Дощика нема
ніде!
Потомилися поля,
Важко дихає Земля,
Балаган свій припиніть!
Вгомоніться і мовчіть!
А то я скочусь з гори,
У зелені огірки,
Огірочка розчавлю,
Бо нема в мене жалю!
Я тут самий головний,
Справедливий маю вплив."
І притих..
Гудить бджола,
Коло брата-огірка,
Спить морквинка,
Жовта динька,
Помідори й кавуни,
І великі гарбузи.
Лиш зелений Огірок,
Крутиться з боку на бок,
Шепче щось до картоплини,
І зеленій цибулині,
Потім вгору подивився,
Чи Гарбуз там не схопився,
І замовк, усі мовчать,
Всі в обідню пору сплять.
ID:
608953
Рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата надходження: 24.09.2015 09:50:40
© дата внесення змiн: 13.01.2018 20:00:22
автор: Людочек
Вкажіть причину вашої скарги
|
.Дякую
