Я не боюсь, не нию, не страждаю,
Й кому в мої проблеми вникнути тут до снаги,
Як і раніше, думаючи, вибираю
Серед варіантів раю, куди зарікався дійти.
Не можу й через силу забути минуле,
Куди вкладав всю душу, Господи прости,
Нам вже нізащо не зостатися тими ким були,
Ми вже не відбудуєм спалені мости.
Ми розійшлись, розбіглись, розлетілись,
Мов від мисливця пострілу пугана дич,
Ми так ведем себе, мов шляхом помилились
Півсвіту проблудили, а далі вже й не клич.
Ми з тисячі людей обрали одиниці,
Одним із одиниць ми в тисячу і не ввійшли,
Одним не вимовляли своїх пропозицій,
І на останок залишаєшся для всіх чужим.
І так буває..
