Порвались струни... Розкришились мрії...
Розбилось серце на дрібні шматки...
Лиш тихо пам'ять думкою жевріє
І стелить обереги-рушники...
Розбите серце скотчем не скріпити,
Не скле́їти "Моментом", ПВА...
Пульсує дзвоном біль несамовитий!..
Ще мить - і обірветься тятива!
Безсилий степлер, хоч і срібні скоби...
Не варте й слово мідного гроша...
Потроху меркнуть, затихають спроби -
Стікає кров'ю зранена душа...
Краплинка за краплинкою збігає -
"Кап-кап...", - ридають струни голосні...
Криваво стоголосять небокраєм
Розбиті сподівання... і пісні...
Невже ніхто й ніщо не допоможе?
О, ні! Озвися, лікарю сердець
Розбитих! Порятуй, о Боже,
Надії дай хоч крихту на кінець!
Зціли! Спаси! Заштопай серце... миром!
Добром-любов'ю душу залатай!
І сотвори, зверши́ веління-диво:
Навіки воскреси... щасливий РАЙ!
