А все-таки біда не приходить одна.
Я чекаю смерть на порозі.
Відкриваю двері - товариші дня:
«Вибачайте, та я у загрозі».
Поливаю думки, не гортаю книжки –
я сьогодні своя, не інакше.
Мої друзі прибрали самотні пляшки,
та не гублю я те, що не мавши.
Друзі рятують мене від нудьги,
як хвилини рятують час.
І як добре, що в нас усіх є вороги,
бо вони закаляють нас.
12.10.2013
