Ностальгії совковій...
Мало кануло в Лету ще часу,
Коли дітьми неначе були,
Та збудились від сну біомаси,
І в нудьзі постаріли гримаси,
Потрухлявіли зборів столи…
...Де ти, наша Наташа Вітренко
І при-МАР-ний, як вій, писарчук*?
Виповзайте на сонце скоренько,
У Кремлі вас вітатимуть, сук!
А де ще́ отой пастор cовковий –
Всім відомий “кумир”-губошльоп?..
Мо’, збирає на пам’ятник новий,
Щоб об нього розбити свій лоб?
А відомий гонитель історій –
Горезвісний поет… і мороз?
Проектує новий крематорій
Для буремних теорій і проз?
Ну, а той “гречкосій” – Порновецький,
Що махнув назавжди за кордон?
Студіює пісні половецькі
Чи шизоїдний пестить синдром?
Холуї, що мостирили Хаму
До штиблетів заморські шнурки –
Де вони?.. Продали ж бо, як маму,
Україну імперські совки…
…Ще б хотілось згадати немало
Українських “героїв” ганьби,
Що вплітали за дві щоки сало,
Та були у Кремля як раби…
То ж, як класик сказав, те ми й маєм
(та не чують поденки вини!),
Що ніяк не йменується раєм:
В Україні – гієна війни!11.03.2015
_________
*Прес-секретар і закулісний друг очільниці ПСПУ.