Ніч навкруг, лиш зорі миготять,
Серпик- місяць виглянув з-за хмар.
Не минуть нікому її чар,
Нічки таємниць не розгадать.
Скрикнула десь злякано сова,
Стрепенувшись на сосні від сну.
Заспівать щоб оду весняну,
Де знайти, як підібрать слова?
В таку пору не зімкнуть повік,
А Чумацьким шляхом вдаль летіти,
І коханій ніжно шепотіти,
Що не згаснуть почуття повік.
