В повітрі солодко духмянить мріями,
Надія в серці потайки тремтить.
Пухкі сніжинки порахую віями –
В дитинство повернутися б на мить.
Вхопити б за хвоста кудлату віхолу
І стрімголов помчати в небокрай.
Туди, мов на санчатах, сонце з’їхало,
Гайда за ним, міцніш мене тримай!
В забуті спогади з малим ліхтариком
Натхненно і завзято летимо,
Он бачу хатку рідну із димариком,
Святковий стіл, смаколики, вино.
Ми ніби під скляним чарівним куполом,
Немов пушинки зи́мно-крижані,
Вже стільки спогадів у тиші гупало,
А ми радієм, нібито малі.
Сніжинок назбираєм із бажаннями
Й наліпимо веселих сніжачкІв,
Гуляти будем в небі до світання ми,
А спогади сховаєм серед снів.
Ще й досі у повітрі пахне мріями,
Ліниво й солодко спливає час.
Проміння вранішнє спіймаю віями –
В дитинство повернутися б ще раз.
грудень 2014
Вірш із новорічної збірки "Різдвяний карнавал поезій"
Дякую за таку красу! 
5/5
... особливо святкової ночі. Дякую 
