Не розумію…бачиш…не мене…
Та ось я, ось…торкнись мене, хоч словом…
За вітром смуток пташкою майне,
Бурхливо кров озветься вічним «знову»…
Не розумію…звідки такий страх?
Не марення я зовсім, не омана…
Не розминешся подумки та в снах?
Боїшся, завтра день новий настане?
Не розумію…я ж бо не прошу…
Чимсь поступитись, або щось віддати…
Хіба переступила я межу,
Чуже примушуючи, сповідати?
Не розумію…присмак гіркоти
Залишиться цілунком мигдалевим…
Ми майже поряд…та далеко ти…
Дві різні долі – грані кришталеві…
03.10.2014.
Это дождь за окном навеял. Теплый пледик, уютный торшерчик, фужерчик горячего глинтвейна и все раскрасится в теплые тона. А я Вам открою секрет. Только никому Что не день, то ближе к лету
Лина Лу відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
До лета тут фигня осталась...а если глинтвейн да без привычки,через час начнется...просто июль...