Не розумію…бачиш…не мене…
Та ось я, ось…торкнись мене, хоч словом…
За вітром смуток пташкою майне,
Бурхливо кров озветься вічним «знову»…
Не розумію…звідки такий страх?
Не марення я зовсім, не омана…
Не розминешся подумки та в снах?
Боїшся, завтра день новий настане?
Не розумію…я ж бо не прошу…
Чимсь поступитись, або щось віддати…
Хіба переступила я межу,
Чуже примушуючи, сповідати?
Не розумію…присмак гіркоти
Залишиться цілунком мигдалевим…
Ми майже поряд…та далеко ти…
Дві різні долі – грані кришталеві…
03.10.2014.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527687
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.10.2014
автор: Лина Лу