Втомлені будинки вкрилися солодкою густою кавовою пінкою.
Твоє життя має стільки відтінків,
що в ньому немає місця лише для мого звичайного сірого кольору.
Та не забивай цим голову…
Мені вистачає, коли ти просто поряд,
коли твої зіниці трохи солодшого кольору,
коли ти поволі п'янієш від кожного мого слова,
навіть пустого, кинутого на вітер.
Я так пильно ловлю твій погляд,
помічаючи, що інколи ти рахуєш мої вії.
Сила волі до землі кілками багатоповерхівок прикута.
Моя душа роздягнена й роззута,
без зайвої фальші.
Вона так непомітно потрапляє у твої легені з кожним
світанково-повітряним ковтком.
Я так хочу зазирнути туди,
звідки сонце викочується
мандариново-яскравим колобком.
