Згоріла ніч на стомлених вустах,
В камінні сірім сутінок розлігся.
Кричи, мов птаха, у бездонних снах,
Про те, що вже ніколи не здійсниться.
Розвій в вогні вже спалений тютюн.
В журбі своїй зроби останні кроки.
Давно вже відлетіли журавлі,
Кохання вбитого ненависні пророки.
Твоїх думок невпинна глибина,
Життя перетворила в сіре пекло.
Ти всі надії підніми із дна!
Літай по світу легко, мов лелека.
Уже дощем умилася земля,
Заплакані ховай подалі очі.
Зійде кохання нове, мов трава,
Засяють щастям дні твої, і ночі.