в"язка ніч налипла до повік і
всі вікна відчинені навстіж,
я провів пальцем твоєю спиною і промовив так:
тобі не слід думати про завтра -
вип"ємо кохання сьогодні.
блукалець ночує то тут, то там - де його приймуть,
п"є воду чи вино - чим його пригостиш,
але на ранок він йде - чи на схід чи на північ -
куди покличе його самотність.
чому ти прагнеш від мене правди?
наблизившись до мети, звертай на манівці,
бо мета лише у нескінченності пошуку.
навіщо тобі моє справжнє обличчя?
лише вітер живе у кроні і навіть птахи
покидають свої гнізда, по зимі
вони не повернуться. хіба ж вони зрадники?
дівчата захищені, а хлопчики сміливі,
але в кінці все зазнає краху:
глечик розіб"ється, дерево зрубають,
осінні вечори перетікають у ніч, а річки
невпинно міліють і ми безпорадні.
пиймо ж кохання сьогодні, поки є час і
не побачивши денця відкладемо келих -
не кажи, що любов врятує нас,
не заводь цих відвертих розмов.
звичка до самотності перемагає кохання,
жадібність вбиває любов, вбиває,
правда завдає йому непоправних ран -
смерть же кладе йому край.
тому не проси в мене ані любові, ані правди.
ось тобі угода: є ми і спекотна
лінива розбещена ніч і нехай
більше нічого не буде між нами.
хіба тобі мало цього? ляж горілиць
напою тебе цикутою з полином
але тобі смакуватиме солодким.
Ось вона - аксіома чоловічого кохання!
"... не проси в мене ані любові, ані правди. ось тобі угода: є ми і спекотна лінива розбещена ніч і нехай більше нічого не буде між нами. хіба тобі мало цього? ляж горілиць напою тебе цикутою з полином але тобі смакуватиме солодким".
Ви - геній!
Saturnus відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
