В самотності рятунку не шукай,
Скажи, птахам безкрилим, як злітать?
І в сумнівах подовгу не блукай,
Довіку нерішучих не простять…
В безмежності уяви володінь,
Химерами, думки нічних страхіть.
У темряві зникає навіть тінь,
В полоні, опинившись мимохіть.
Зоріє високо Чумацький шлях, -
Якщо сльоза гаряча обпече,
То жар від спалених душевних плах,
Скотився з неба, на твоє плече.
Розтане крига недовіри враз,
І ластівкою серце затремтить…
Відкриє несподівано той час
Душі твоєї, неземну блакить…
Слова проллються золотим дощем,
Мереживом у рими заплетуть…
Примари згинуть, розіб‘ються вщент,
То – істини благословенна суть…
22.07.2014.
Дуже гарно, Людочко, незважаючи на коментар "відомого поета"... причепився він до Вас як муха противна)))
Лина Лу відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Наталю,ми ж на "ТИ",забула? Дякую,що помітила. Це вже клініка,я безсила...Як можна читати майже все підряд,коли не подобається?
Вот уж,умом Россию не понять
Такие мудрые и дельные,и романтичные советы и наставления поэту так нужны,..он будет им внимать,..что сразу все вокруг себя захочет описать... Классно!
Лина Лу відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Оля,ваша тонкая душа,как всегда созвучна моим мыслям... Спасибо.