В самотності рятунку не шукай,
Скажи, птахам безкрилим, як злітать?
І в сумнівах подовгу не блукай,
Довіку нерішучих не простять…
В безмежності уяви володінь,
Химерами, думки нічних страхіть.
У темряві зникає навіть тінь,
В полоні, опинившись мимохіть.
Зоріє високо Чумацький шлях, -
Якщо сльоза гаряча обпече,
То жар від спалених душевних плах,
Скотився з неба, на твоє плече.
Розтане крига недовіри враз,
І ластівкою серце затремтить…
Відкриє несподівано той час
Душі твоєї, неземну блакить…
Слова проллються золотим дощем,
Мереживом у рими заплетуть…
Примари згинуть, розіб‘ються вщент,
То – істини благословенна суть…
22.07.2014.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513802
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.07.2014
автор: Лина Лу