Ми просто були мережкою віків,
Посмугованою тканиною століття,
Де навіть з-за морів,
Видно зелені розмаїття...
Ми просто не дивились в очі тим,
Хто прагнув лиш свободи,
Їх просто прокляли,
Бо ж важко без вроди...
Ми просто не слухали слів,
Це ж просто белькотіння,
І шкода тільки тих хто втратив своє творіння...
І попри шелестіння листків,
Я складаю руки в молитві,
І все однаково, хто там миготів,
Якщо між нами урвище віків,
А сльози од вітру...
