Читати десь на задвірках
Прожиті миті...
Збирати своє вчорашне
пожовкле небо...
Ти підеш ніччю,
сказавши холодне "треба".
А вечір по тому залишить
самотні квіти...
Казати, що все так добре -
Моя стихія.
Раніше ніхто не ранив?
Та що ви, бУло.
І я вже́́ давно з шприцами -
"Сиджу" на мріях.
Казали, що небезпечно...
Тоді не чула.
Розкидані строфи, букви,
Години, одяг...
Співаю собі під носа -
Все "Лакрімозу".
Твій страх - щоби не спізнився
потрібний потяг.
А мій - щоб не змерзли пальці
твої в морози.
