Я не схожий на Елвіса, мила.
Не трудися, який уже є.
Ти придумала все, що хотіла.
Ну і я теж - творіння твоє.
Я не Ландерс, і навіть не Лоренц.
Не співаю надривно "Рамштайн".
Ми з тобою ізнов заговоримсь.
Я не Елвіс, кохана. Тікай.
Бо колись, через тисячу років,
Коли будем старі вже, як світ,
Скажеш ти : "Ти придурок і злодій.
Віддавай мою душу і йди".
Я ж протру окуляри старенькі,
Свою палицю кину об шафу
І скажу : "Ти шукала даремно.
Бо твій Курт вже нагадує шкапу".
Ти обІймеш і знов засмієшся,
"Боже, дурнику ти мій старий!
Так, не зірка, але не змінився.
Як раніше мені дорогий!"
