Сотні в нього таких і браком уваги
Не страждає маленький, красивий дивак.
Вона - теж серед них. І зомліє буквально,
Коли пісні лягають на гарні слова.
Має він майже все: розум, щирість, свободу,
І недоліків теж вже шукати дарма.
Кожна друга йому пропонує лиш вроду,
Кожна третя - вірші. Але все - не вона.
Сотні в нього бажань і душа переповнена,
Він - природи дитя, несерйозний зовсІм.
А вона - наче страчена, та - задоволена...
Бути хоч на папері - та разом із ним.
Сотні в нього думок, і дурні пересуди
У житті цім його дуже мало хвилюють.
Та її вже ніколи у нього не буде,
Бо такі вже на світі давно не існують...
....Там, травневої ночі,
Розігнавшись непевно,
Світлом фар розрізає чужу дивину...
Розкажи, ти любив її? Ні? То даремно.
Вже ніколи її ти не лИшиш одну....
