Лечу додому наче птаха,
До свого рідного гнізда.
Лелека Мамин нетіпаха,
З гніздечка з сумом вигляда.
Біжить стежинонька до хати,
До мого рідного села.
Прийшла бурлаку виглядати,
Бо ж рідна Матінка сліпа.
В скорботі виплакала очі,
В чеканні виїли жалі.
Які ж були ті довгі ночі,
Коли впряглись на чолі.
Один я в неї залишився,
Встрічай Матусю блукача.
В дорозі я не загубився,
Стрічай Матусенько курча.
Матусю Матінко рідненька,
Прошу голубонько не плач.
Моя ти горличко сивенька,
Своєму синові пробач.
Впаду в затруджені долоні,
Всім серцем ніжно притулю.
Їй витру слізоньки солоні,
І в Бога сили помолю.
Не плач Матусенько, всміхнися,
Нехай пригорнеться пташа.
В коліна синку притулися,
Нехай зігріється душа.
Я вже додому повернувся,
Несу розраду на крилі.
Щоб ти не плакала Матусю,
Печаль віднесли журавлі.
