Красі твоїй немає краю,
Свобода шумить як безмежний степ.
А серце все кров’ю заливає,
Бо в долі твоєї ім’я гірке.
Ті ріки сліз, що за тебе пролито,
Той плач сердець людських несамовитий,
І прах засипавший всю суть твою,
Не порівняю я з нічим поки живу.
Розквітнеш квіткою пахучою ти,
Засяють простори твої щастям.
І ніхто вже не зможе осоромити
Створену в тобі духовну святість.
Народ твій зробить все для тебе,
Завжди підтримкою буде він.
Впродовж віків в боротьбі і муках,
Не віддасть твою гідність під ніж ворогів.
Хай життя в тобі пульсує вічно,
Та буде чути птахів мрійливий спів.
Темні хмари, що над тобою нависнуть,
Розвієш ти світлом з сердець людських.
Захлюпотить свіжа водиця в батьківських криницях,
Веселий натовп дітвори розсіється по всіх стежках.
Віддані герої твого серця,
Вклоняються тобі приносячи квітковий дар.
Не забувай ти нас ніколи.
Біль ту, що породила материнські сльози.
Ми ж твої діти на усі часи.
Прошу візьми зігрій і обійми!
