Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Наталя Данилюк: Старенька піч - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Пані Олю, дякую сердечно! Зворушили мене таким теплим відгуком...
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам щиро! Приємно, що завітали!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Інночко! Ностальгія за дитинством і бабусиними пасками та завиванцями...
горлиця, 18.11.2013 - 14:08
Багато спогадів залишилося в душі про "бабину піч" Дякую, Наталочко , за тепло!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І я Вам дякую, люба Наталю! Радію, що зігрілися біля мого вірша! Наші дитячі спогади схожі, бо в них традиції наших предків, зібрані в одну духовну скарбничку.
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую щиро, Вітю! Тепло, як від тієї старовинної печі, в якій потріскує вогонь і мліє духмяний хліб. Приємно, що він і Вам зігрів душу!
Валя Савелюк, 18.11.2013 - 12:56
абсолютно щиро... і чистоголосо... сама любов родинна наша - як та піч, і бабця-берегиня роду (на-роду)коло печі тої - обдаровує цей вірш усіх "гостинцями" і теплом сердечним домашнім... от хай хтось заперечить - філософію цього вірша... ця філософія - вища і достеменніша, бо вона - саме життя... красота його і затишок... любов...
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам, люба Валю, за такі теплі і сонячні слова, за Вашу мудрість! Чомусь напередодні великих свят так гостро відчувається потреба повертатися до оцих призабутих символів, оберегів, традицій, які разом з нашими предками відійшли у Вічність... І разом з ними розвіявся і дух роду, ота особлива, ні з чим незрівнянна, атмосфера. Я пам'ятаю чимало отаких дрібничок-секретів, які знала моя бабця, але вони давно не практикуються у нашій родині і якоїсь конкретної інформації - для чого це і як правильно його застосовувати - у мене нема, тому і втрачаються усі ці важливі колись знання.Та є пам'ять, яку леліємо у своєму серці і несемо крізь роки. Вона і повертає нас до тих духовних джерел і призабутих скарбів. Мабуть, такі вірші, як цей, і є тим маленьким вогником-сигналом з віків мого роду. Дякую Вам за таку приємну ностальгійну розмову! Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, Вікторе! Рада Вам!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Міро! Нахлинули спогади (мабуть, тому, що Різдвяні свята вже близько), тому і написалося. Ми, малими, завжди чекали великих свят, бо тоді у печі цілий день творилася магія, а ми з цікавістю і захватом спостерігали за всім цим!
Андрій Чернівець, 18.11.2013 - 12:27
як завжди неперевершено. Минулого тижня розвалив стару(схожу на вашу) піч. П"ятдесять років то хлібом, то паскою, то яблуками-грушами, то просто теплом, служила справно, але вік бере своє. Неодмінно на тому місці буде схожа.
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Обов'язково відбудуйте, якщо є можливість! Це символ тепла і хліба у кожній хаті. Коли я була іще маленькою, стара бабусина піч вже почала була розвалюватися потроху. По боках повипадало каміння і крізь зяючі діри просвічувався вогонь, як зорі крізь темряву... Так вона пашіла теплом на всю хату!.. Отакі асоціації виникли у мене з моїх дитячих спогадів... Потім піч перемурували і обклали її кахелем. Але бабуся всеодно випікала у ній паски і всіляку здобу. Знала, скільки полін треба спалити перед тим, як виставляти бляшанки з тістом (точний рахунок був - ні на одне полінце ні більше, ні менше). Потім збоку ставили газету. Якщо вона спалахне - ще рано ставити тісто, якщо лише потемніє - вже можна. Отакі секрети були у кожної господині. Дякую Вам за приємну розмову!
Любов Ігнатова, 18.11.2013 - 12:27
Наше покоління вже, майже, і не знає що це ...А наші діти ...Чудова поезія, Наталочко!!! Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Твоя правда, Любонько... Тепер ніхто і не мурує печі, хіба стояки з дорогого імпортного кахелю чи просту пічку для приготування їжі, а старі бабусині печі зносять. Тому магія передсвяткового випікання смачної здоби відійшла у минуле і піч замінили духовки. А це зовсім не те. І дух не той - втратився разом із покинутими або розваленими печами. Дякую тобі, моя сонячна, за розуміння і співпереживання!
Мірошник Володимир, 18.11.2013 - 12:26
Так тепло від слів "пошерхлі руки". Це, як руки мами, і піч як у бабусі. Вона такий смачний житній хліб пекла. Подяка Вам за пам'ять.
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І я Вам дякую, пане Володимире, за ці теплі спогади! Я й досі подумки вловлюю запах отих бабусиних пасок, завиванців, баб з родзинками, тістечок, рогаликів, що мліли в печі перед Різдвяними і Великодніми святами... Така світла і довгожданна пора для малечі, таке таїнство відбувалося у бабусиній печі!.. Справжня ворожба! Тепер так не печуть... Та й знання втратилися, не було кому їх передати... Піч стоїть пусткою. Лише спогади чаклують довкола неї...
|
|
|