ВІДКРИТТЯ
- Мам, чиї у мене очі?
- Неба, люба.
- Ну, а вії, брови?
- Ночі.
- Ну, а губи?
- Від малини, моя квітко,
Моя дочко,
Що її збирала влітку
- Мам, чиї у мене очі?
- Неба, люба.
- Ну, а вії, брови?
- Ночі.
- Ну, а губи?
- Гм..., від спілої малини,
Моя дочко,
Що її щоліта рвала
Я в лісочку.
- Чиї щоки?
- Сонця, мила,
Круглі, теплі.
- А чоло –
Таке високе, наче гребля?
- А чоло – від гір Карпатських.
- Ну, а вуха –
Завитушки чудернацькі?
- Від кожуха
Кізки-буценьки, що плаєм
Паляндрує,
Травку, квіточку щипає,
Нам дарує
Молочко, щоби пили ми
Й зуби мали
Білі-білі і міцні, немов кинджали.
- Так. Цікаво...
А волосся жовті скибки?
- Від пшеничного колосся,
Моя рибко.
- То від вас... у мене жодної краплини?!...
Я дитя природи неньки України?!