*Ти знаєш,з того часу там мало води утекло,
Але саме тоді пролито сліз багато,
Саме тоді наше прощання було нестерпне,
Коли лишень ота любов зростала у серцях тендітних.
Ми задивлялися на зорі,о так коханий!
Я бачила і бачу отой прекрасний світ
який даруєш ти мені!
Я бачу те небо не таким похмурим,як тоді.
Я бачу день вже не таким буденним,
Я бачу твої сірі очі із тугою блакитною у них.
Пробач,що потривожила я серце твоє.
Пробач,що завдала колючого болю,
Пробач можливо і за те,що залишуся я з тобою.*
